Другий фронт проти українського народу відкрито

Другий фронт проти українського народу  відкрито Криком душі добровольців східного фронту можна назвати запис Юрія Сиротюка, який він зробив на свої сторінці в Facebook.

Запис має назву: "Другий фронт відкрито". Наводисо текст повністю.


Священну війну проти Москви веде нація, а держава та її керівництво, на жаль переважно лише імітує, в кращому випадку, а той відверто саботує та займається диверсіями. Та ще й постійно намагається ставити палки в колеса національно-визвольних змагань.
Тепер керівництво держави перейшло у прямий наступ та вдарило у спину нації. Бо інакше як політикою витіснення, винищення та ілотизації української нації - програму провладної пропрезиденстької парламентсько-урядовох коаліції не назвеш.
Дика ситуація: війну проти власного народу (політика масового зубожіння, підвищення пенсійного віку вище порогу життя, позбавлення конституційних прав на середню освіту та елементарних медичних послуг) можна вести відкрито, а на війну проти Путіна не вистачає ні бажання, ні засобів.
Отож, чого я не побачив у Програмі дій уряду «камікадзе без честі» Яценюка і плані Президента.
Розірвання дипвідносин з РФ.
Закриття кордону і введення візового режиму.
Виставлення рахунків перед рашкою за совєцьку окупацію та її наслідки та теперішні воєнні злочини.
Припинення торгівлі з РФ та врешті-решт обслуговування російського ядерного комплексу. Нарешті введення санкцій проти фіз та юросіб росіян, що підтримують політику Путіна, а не вже більш ніж піврічні балачки про санкції.
Надання війську інституційних та матеріальних засобів для перемоги над Москвою. Плюс відповідна інформаційно-ідеологічна робота щодо суті цієї Священної війни.
Про що йдеться. Перше оголошення воєнного стану. Це юридичне інституційне право військового керівництва розпоряджатися необхідними силами і засобами для підтримки війська та захисту цивільного населення. Від створення елементарних умов перебування солдат на фронті (нормальні умови для сну, особистої гігієни, зрештою їжі та дозвілля) до захисту цивільного населення.
Друге, негайна переатестація та люстрація в керівництві АТО.
Посилення агітаційної та мотиваційної роботи серед вояків.
Третє, збільшення фінансування потреб сектору нацбезпеки і оборони як мінімум до 5%. (А не позірні 5% для правоохоронців і війська, коли знову матимемо жирних мєнтів і худих солдат).
Створення єдиної системи керівництва усіма воєнізованими формуваннями. Негайне переозброєння та доозброєння учасників війни. Легалізація. Соціальний і правовий захист добровольчих формувань.
Створення системи територіальної оборони.
Негайне відновлення призову із можливістю для добровільного призову жінок. Кількість війська в нинішній ситуації має сягати не менше 300-350 тисяч осіб, без врахування частково мобілізованих резервістів.
Створення системи ротації військ на передовій.
Посилення роботи серед цивільного населення в прифронтовій зоні.
Забезпечення права відповідального володіння зброєю.
І це все не фантастичні проспекти, а ті рішення, які ми будучи в парламенті, зобов’язали виконувати уряд.
Проте уряд вибрав іншу стратегію. Замість воювати з Путіним, вдарив у спину українському народу та відкрив другий фронт. Чому так відбувається теж цілком зрозуміло. Революція, яка не досягає своїх завдань: громадянської, національної та соціяльної справедливості, приречена на жорстку контрреволюцію. Дехто більше радий бачити в Києві Путіна, ніж повернення фронтовиків додому…

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить