«Арійство» - своєрідна контрідея із збереження Росії

Російське рідновір'я, що так нахабно нав'язується частині нашого громадянства, насправді не є релігійним вченням, а політичною концепцією збереження Росії як центру східнослов'янського світу та як неподільної імперії. Як завжди, українцям відводиться роль молодших братів старших за ієрархією арійських братів росіян.

Недостатній розвиток українського рідновір'я, його малопоширеність, відсутність належної поліграфічної бази, низький рівень інформування спричиняє прихід прорідновірськи налаштованих українців у громади російського походження, в яких усе вищезазначене стоїть, в якісному відношенні, на порядок вище. Поширення російського рідновір'я в Україні відбувалось переважно у формі поліграфічної експансії, шляхом створення релігійних громад.

Російське рідновір'я, як і українське, не є рухом єдиним чи принаймні об'єднаним. Існують різноманітні течії та напрямки - від радикально-шовіністичних до помірковано-аріософських. В Україні російське рідновір'я представлене не лише ідейно, але й організаційно. Відомо, що їхні громади існують в Запоріжжі, Харкові та інших східноукраїнських містах. Найбільш потужними російськими рідновірськими об'єднаннями, в організаційному плані, є течії: «Союз Славянских Общин» (ССО); «Дрєвнєрусская Інгліїстічєская Церковь Православних старовєров-інглінгов»; послідовники Сєлідора (А.Бєлова), засновника слов'яно-горицької боротьби та голови Московської слов'яно-язичницької общини, РВ СРВ В. Куровського.

В Україні більшу популярність мають російські політеїстичні течії. Справа в тому, що нішу етнічного монотеїзму міцно зайняла РУНВіра, а пізніше Собор Рідної Української Віри. Тому прихід російського монотеїзму сприймається прохолодно. Додається ще й той факт, що українські рідновіри (переважна більшість) негативно налаштовані до однобожжя, адже саме на противагу монотеїстичній РУНВірі почала ширитись їхня релігійна концепція.

Російське рідновір'я, на відміну від українського, має сильний потяг до окультизму, езотерики та сакралізації вчення, що наближає його до західноєвропейського язичництва новітніх часів. Останнє, взагалі, саме окультизму має завдячувати своєю появою (віки, друїдизм та ін.). Російська інтелігенція ще в середині ХІХ століття призвичаїлась (звичайно ж, не масово) до різноманітних окультних практик. Натомість, в українському національному середовищі XIX ст. чогось подібного (поширення окультизму) не було. Це зумовило характер вітчизняного рідновір'я - науково-пошуковий. Безперечно, не все російське рідновір'я просякнуте магічними практиками. Та все ж такі книги, як «В поисках магической силы» Є.Бєлової наштовхують на певні думки. У цій праці знайшли поєднання первісна магія, фетишизм, слов'янські землеробські культи та міфологія.

Найбільша увага в концепції російського рідновір'я і то без винятку в усіх течіях, надається проблемі «арійства». Вона просто не сходить зі шпальт усіх рідновірських видань і є, без перебільшення, центральною та основною проблемою. Чому? Причина полягає в уже згадуваній нами характерній рисі заполітизованості російського рідновір'я. «Арійство» є своєрідною контрідеєю із збереження Росії щодо культивованого нині російською владою ортодоксально-християнського слов'янства. Досить лише взяти до рук такі рідновірські видання як "Атланты, арии, славяне", "Русское сквозь тисячилетие" і все стає зрозумілим. Наростання подібних тенденцій були знайомі Європі XX ст. картина в сьогоднішній Росії дивно нагадує соціально-політичну ситуацію у Німеччині 1920-их років. Згадуване «арійство» відіграло в ті, ще не так далекі, часи досить трагічну роль. Зараз ми спостерігаємо величезну популярність в Росії ідей відродження імперії (своєрідного реваншизму в протистоянні з США) через культивування ідеї «арійства». 

Для українського рідновір'я проблема арійства не є такою гострою. Навіть сам етнонім «арії» вони замінили на «орійці», тим самим відсторонившись від негативізму, наданого історією XX ст. цьому поняттю. Росіяни (рідновіри) не сприймають жодних найменших прагнень українських «одновірців», хоча б якось пов'язати витоки індоєвропейської культури з Україною. У цьому спільні Асов, Данілов, Бєлов, старовіри-інглінги та інші. Водночас вони аж ніяк не виключають українців з «арійського етнічного ареалу», більше того - надають найперші позиції після «старших арійських братів» росіян.

Підводячи підсумок зазначимо, що російське рідновір'я всілякими способами намагається утвердитись в Україні, принісши сюди не властиве нашому народу світобачення, витворене синтезом найрізноманітніших рідновірських та не лише релігійних традицій.

Російське рідновір'я, що так нахабно нав'язується частині нашого громадянства, насправді не є релігійним вченням, а політичною концепцією збереження Росії як центру східнослов'янського світу та як неподільної імперії.

Сильний вплив на українське рідновір'я здійснює рідновір'я російське. Потужна пропаганда російських рідновірів, солідні, в порівнянні з українським рідновірами, фінансові можливості дають підставу побоюватись залучення прорідновірськи налаштованих громадян України саме до російських рідновірських груп.

Підготувала Радаслава Огінська


Використана література: Історія релігії в Україні: у 10-ти т. За ред.. проф. А. Колодного. Редколегія: А. Колодний (голова) та ін. / Нові релігії України. Т.8. – Київ, 2010.- 828 ст.


Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Скрябін - Лист до президентів

Фото сайта

Баннер
Баннер

Пошук по сайту