У федералізм у Донецьку мало вірять, якщо його не підігріють у Києві, – політолог

Щоб зрозуміти, в якому стані насправді зараз перебуває федералістське питання на Південному Сході України, потрібно, насамперед, враховувати, що основні суспільно-політичні тренди тут визначаються позиціями регіональних бізнес-еліт, в структурі яких де-факто виділяється стандартний пострадянський принцип ієрархічного порядку: чим багатший, тим більше політичної ваги.
Крім того, важливо зазначити, що без активної участі Донбасу на просторах Південно-Східної України навряд чи можливі серйозні федералістські зрушення. Якщо шахтарський регіон у цьому питанні проявлятиме пасивність та усуватиметься від реальних дій, то ідеї федералізму на Південному Сході, судячи з усього, не перетинатимуть межі звичайних політичних спекуляцій, які служать виключно для декоративно-ідеологічних цілей.

За останній час губернатор Донеччини Андрій Шишацький не раз давав зрозуміти, що за нинішніх українських умов говорити про федералізацію недоречно. Очевидно, в такій губернаторської лінії віддзеркалюється позиція Ріната Ахметова, котрий не бажає, щоб його асоціювали з явищами, які в тій чи іншій формі можуть бути пов’язані з розколом країни. До слова, досить символічно виглядає звернення Шишацького до жителів області. «Дорогі мої земляки! – цитують слова Шишацького на сайті Донецької ОДА. – Всі ми стурбовані майбутнім нашої країни, наших сімей та наших дітей. Ми схвильовані. Влада і правоохоронні органи в Донбасі працюють у штатному режимі. Ми підтримуємо законність і порядок. Я сьогодні говорив з поважними людьми Донбасу – президентом футбольного клубу «Шахтар» Рінатом Ахметовим, з Героями України Скударем і Звягільським, з мером міста Донецька Лук’янченком. Всі вони бачать майбутнє, наше з вами майбутнє, в єдиній, цілісній і незалежній Україні. Сильній Українї. Ми вас не підведемо!».
Бюджетний федералізм

Проте, федералізм і проросійський вектор залишаються, по суті єдиними масштабними напрямками, які нині можуть масово захоплювати населення Південного Сходу. Сьогодні Партія регіонів перебуває в точці біфуркації, з якої відкриваються різні варіанти її політичного майбутнього. З одного боку, за якого варіанту ні пішов би її подальший розвиток, в електоральному відношенні «синьо-білі», напевно, будуть змушені з більшою активністю, ніж раніше, експлуатувати проросійську та федералістську риторику, оскільки інших напрямків, здатних викликати широкий позитивний відгук у політичних настроях Південного Сходу зараз за великим рахунком немає. Відповідну інформаційну підтримку в даній ситуації може надавати Кремль через свої медіа-ресурси.

З іншого боку, за нової влади багато представників південно-східного політикуму можуть побоюватися рішуче та безкомпромісно просувати федералістські ідеї, незважаючи на те, в якому контексті вони подаватимуться – чи з позицій реального прагнення домагатися федералізації, чи в якості ідеологічних декорацій, про що було сказано вище. Виходячи з цього, найбільш прийнятним підходом в умовах нових правил гри свіжоспечена українська опозиція може вибрати для себе акцент не на чистому федералізмі, а на його бюджетному вираженні. Тобто йдеться про економічну децентралізацію.

Секретар Донецької міськради Сергій Богачов, коментуючи у себе у Фейсбуці Харківський з’їзд депутатів місцевого самоврядування Південного Сходу України, підкреслив, що донецька делегація хотіла поговорити на цьому з’їзді саме про бюджетний федералізм, а також про виборність місцевих керівних органів. «На жаль, нам не дали слова, – пише Богачов. – А ті виступи, які були на з’їзді, носили в основному, емоційний, мітинговий характер. Конструктивних пропозицій не було. Думаю, сьогодні потрібно прямо сказати, що головною причиною конфлікту в країні є глобальна корупція і та модель управління, яка створювалася в країні, модель вертикального державного управління».

Донецький історик і громадський активіст Валентин Краснопьоров вважає, що питання федералістських настроїв сьогодні не головне. «Наразі проблеми форми правління чи державного устрою мають менше значення, ніж необхідність вирішення політичної, правової та економічної кризи, – наголошує Краснопьоров. – Децентралізація разом з реформами в судовій гілці влади та правоохоронних органів може змінити ситуацію. Населення отримає достатні повноваження вирішувати більшість питань на місці. Це має, з одного боку, активізувати місцеву громадськість, а з іншого – заспокоїти регіональні еліти.

На думку місцевого історика та активіста, федералізація не вирішить проблему корупції в органах місцевого самоврядування, адже на регіональному рівні за федеральних умов можуть вибудуватися інші корупційні схеми, які знову гальмуватимуть соціально-економічний розвиток.

Варто навести кілька показових думок донецьких жителів, з якими довелося поспілкуватися автору цих рядків. «Я за федералізацію. Це єдиний вихід. Щоб Україна збереглася в тому вигляді, в якому вона є зараз, потрібна федерація», – вважає викладач Віктор. Своєю чергою, банківський співробітник Роман думає інакше: «Треба розуміти, що вона (федералізація, – авт.) передбачає. Що робити, якщо від цього знову виграють дармоїди, а не народ? З’явиться нова місцева бюрократія, яку потрібно буде утримувати. Вигоду ж можуть отримати лише олігархи і чиновники. Просто народ у нас ще не зовсім розуміє, що таке федералізація».

Треба відзначити, що багато прихильників федералізму в Донбасі навряд чи готові вести активну боротьбу за реалізацію цієї ідеї, оскільки вона часто обговорюється в контексті, відірваному від реальної життєвої практики, що не сприяє рішучим громадським поривам в норовливому індустріальному регіоні.
Щоб не назад до майбутнього…

Водночас новій владі потрібно самій не створювати приводів, які можуть провокувати федералістські настрої у південно-східних регіонах країни. Майдан і політичні сили, які його представляють, зроблять велику помилку, якщо у своєму ставленні до Південного Сходу зараз поводитимуться в стилі: «відтепер ви будете грати за нашими правилами». Правила повинні бути спільними, якщо ми хочемо жити в єдиній і неподільній Україні. І ці правила повинні нас об’єднувати.

У 2012 році політтехнологічна ціна «мовного закону» була цілком зрозуміла. До того ж, в реальності він мало що змінив. Нічого особливого не змінить і його скасування. І в першому, і в другому випадку більшою мірою йдеться про струс повітря. Однак навіщо все ж таки новій владі треба було саме зараз приймати рішення про скасування цього закону? Хіба це допоможе в непростий для країни час налагодити міжрегіональний діалог? І невже це було однією з головних вимог Майдану? Саме подібні речі здатні сьогодні посилювати федералістську риторику на Південному Сході. Можна навести ще один свіжий приклад – слова депутата Олександр Бригинець про те, що «Московський патріархат продовжує грати вкрай негативну роль в Україні». Так він прокоментував власну ж неправдиву інформацію про «бункер» в одному з монастирів Московського патріархату в Донецькій області, де начебто ховається Віктор Янукович і «близько тисячі» його соратників.

Такі словесні випади – тим паче ті, що базуються на брехні – звичайно ж, деструктивні. Тому, якщо ми хочемо зберігати цілісність країни, необхідно навчитися поважати і приймати один одного такими, які ми є, незалежно від того, хто «виграв», а хто «програв». Від такого поділу і його ймовірних наслідків у кінцевому підсумку може програти вся Україна.

Євген Середа, журналіст, політолог, Донецьк, для ІА ZIK

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Скрябін - Лист до президентів

Фото сайта

Баннер
Баннер

Пошук по сайту