Підставні лідери і заслані козачки, або як залишити націю без голови

Підставні лідери і заслані козачки, або як залишити націю без голови 16 березня, партії ВО «Свобода», «Правий сектор», «Національний корпус» і ряд інших націоналістичних партій та організацій підписали спільний «Національний маніфест».

У центрі Розумкова вже назвали так званий «Національний маніфест» популістичним, і все там написано начебто більш-меньш правильно, але дивлячись на фото «реєстрових націоналістів» так і хочеться запитати, а чому серед лідерів офіційних правих так багато представників єврейської національності?

Для того, щоб зрозуміти відповідь на це питання треба пригадати листопад 2013 року і події навколо так званого Євромайдану. В ті часи справжніми «реєстровими козаками», парламентськими націоналістами, яких годувала партія Регіонів, вважалися члени партії ВО «Свобода». Рядові «свободівці» були чесними довірливими українськими патріотами, які повірили в гучні промови Олега Тягнибока (багато хто з користувачів соцмереж вперто називає його або Тягнибаксом, або Фротманом). Пригадуєте, як Тягнибок вигукував на Майдані 1 грудня 2013: «Ре-во-люція!»? А вже в січні 2014 року нардепи-свободівці, використовуючі вогнепальну зброю, допомагали мусорам вибити майданівців з будівлі КМДА. Тоді один з активістів навіть був поранений, а інші вимушені були відступити. А в лютому, в той самий час коли мусора і тітушки влаштовували масові вбивства українців на Майдані, Тягнибок на Банковій потискає руку Януковичу, а поруч з ним стояли Яценюк і Кличко, які тоді теж прикидалися опозицією...

Але ще в листопаді 2013 року, за два тижні до кривавої ночі побиття «беркутастами» студентів, вперше в історії сучасної України згуртувалися майже всі неформальні націоналістичні групи, серед яких були УНСО, «Білий Молот», «Тризуб», «автономні націоналісти» і багато інших. Це об`єднання випадково стало називатися «Правий Сектор», тобто права сторона Майдану, де об`єднані сили націоналістів вперше дали жорстку відсіч мусорським виродкам з «Беркуту». Там вони і базувалися на початку Євромайдану біля пам`ятнику засновників Києва — Кию, Щеку, Хориву.

В ніч з 29 на 30 листопада тоді майже нікому ще не відомий координатор «Білого Молоту» Владислав Горанін (Горан) зміг прорватися на сцену Євромайдану і попередити про те, що бойовики «Беркуту» вже розгортають свої «коробочки» для того, щоб розігнати Майдан. Не дивно, що під час його промови, коли Горан сказав «ми прийшли сюди битися», організатори сцени відключили звук. Студенти скандували: «Мікрофон!», коли на сцену виперлась баба-гепалка Руслана зі своєю ганебною фразою: «Наша зброя — ліхтарики!».

Розуміючи, що натовп вже не вдасться попередити про смертельну загрозу, активісти «Правого Сектору»  на чолі з координаторами «Білого Молоту» Гораном і Мечеславом успішно спробували зробити з підручних матеріалів зброю самозахисту, що дало можливість під час атаки українських і російських спецпризначенців зробити прорив — пару сотень активістів змогли втекти, і хоч їх переслідували мусора-терористи, кількість загиблих і покалічених молодих українців вдалось зменшити. Друге бойове зіткнення об`єднаних загонів «Правого Сектору» і владоохоронців відбулось 1 грудня 2013 року на вулиці Банковій (це саме тоді олігарх Пєтя Вальцман заліз на трактор і називав патріотів провокаторами). В той самий час, як «реєстрова» опозиція утримувала людей на Майдані, щоб вони не дай боже, не йшли до урядового кварталу. Що було далі майже усі знають, але не знають подробиць. В центрі Києва виріс Майдан у вигляді наметового містечка, Яценюк встановив нову сцену біля Головпоштампту (в криваву ніч 29 листопада мало хто помітив, що особисто Сєнька Яценюк під охороною «беркуту» вивозив з Майдана дорогу апаратуру). Як би там не було, але Будинок Профспілок перейшов під контроль народу, а правосекі засіли на 5-му поверсі. Треба відзначити, що тимчасовий союз націоналістичних організацій не мав одноосібного лідера. Керівництво здійснювалося за «кошовим» принципом схожим до військової демократії давньої Русі, чи запорізьких «черкасів». Вперше розвідданні ФСБУ випадково оприлюднив скандальний нардеп Царьов, який сказав в останньому в 2013 році лохшоу Савіка Шустера: «Я знаю, там, на пятом етаже сідят екстремісти, терорісти, язичнікі, імі руководіт какой-то Мєч, і всє ані чітают кнігу «Бєлиє волкі». Справді, одним з лідерів ПС був координатор «Білого Молоту» Мечеслав (Антон Бондаренко), автор книги «Білі вовки».

Сценічна опозиція тоді засвітилася на весь світ, але втратила довіру майданівців. Вже в січні бойове крило «Правого Сектору» розпочинає ритуальний бій на вулиці Грушевського. От саме тоді лідери «Правого Сектору» випадково дізналися про Дмитра Яроша, ватажка мутної організації «Тризуб», який оголосив себе лідером «Правого Сектору», і начебто взяв на себе відповідальність. Тоді ж у лідеров «Правого Сектора» відбулася дуже жорстка кулуарна розмова зі Стемпицьким, який був представником організації «Тризуб», його матюкали, штовхали, ледь не побили. До цього дня кум екс-голови СБУ Наливайченка жодного разу не був на Майдані (можливо, був в запої, бо достименно відомо, що він — хронічний алкоголік), але саме прізвище Ярош прозвучало не лише по українських, але й по російських каналах, а видовищні відеоролики з відвертими язичниками-«правосєками» не лише налякали російських ватників, але й підняли бойовий дух багатьох українців.

Ми і досі не знаємо, як багато людей загинуло 18 — 19 лютого 2014 року. Приблизна цифра, не враховуючи шестисот зниклих безвісти, за підрахунками медиків Майдану — 1700 українців. От саме тоді Олег Тягнибок і потискав руку Віктору Януковичу, бо ж була домовленність між так званою «опозицією» і Вітьком (в присутності дипломатів Євросоюзу і Росії) про поступову передачу влади, щоб якось заспокоїти революційні настрої українців. Тоді ж до Януковича завітав Дмитро Ярош, який до цього аж три рази заходив на «таємний» 5 поверх Будинку Профспілок, який пропах потом бійців.

Справжні лідери «Правого Сектору», а тут треба відзначити революційну роль Сашка Білого (Музичко), пішли шляхом справжньої революції, спрямувавши активістів на місцях захопити адмінбудівлі і мусорські комендатури. Важко сказати, чому саме розбіглися йобані «беркутасти», які охороняли Адміністрацію Януковича. Чи то вони за 3 дні не змогли захопити Майдан (стратегічна чисельна перевага була на їхньому боці), чи дізналися про те, що мусорські комендатури захопили українські патріоти, а скоріше за все той факт, що півтора десятка «космонавтів», обороняючись вбили майданівця, але сталося те, що сталося: «беркутасти» розбіглися, а Янукович і Пшонка чухнули за кордон.

Так звана «парламентська опозиція» з дозволу Заходу і Росії оголошує себе владою, виконуючим обов`язки президента призначає себе Коган-Турчинов, прем`єром стає Яценюк, а міністром внутрішніх справ вони призначили кримінального виродка Авакова (Авакяна). Регіональну і виконавчу владу поділили на трьох — щось перепало навіть «Свободі». Цим покидькам було дуже важко утриматись при владі, враховуючи той факт, що переважна більшість мусорів реально розбіглася, очікуючи помсти від народа. Те ж саме було з прокурорськими і частково з працівниками ФСБУ. Саме тоді україножери звернулися за допомогою до Кремля (за планами московської гебні остаточно загнати Україну в євразійське стойло планувалося в 2015 році), ось тому це — «невійна», не агресія РФ, а стратегічне партнерство московського і київського кагалу..

Вже через місяць після втечі Януковича починається зачистка справжніх лідерів «Правого сектору», який знаходився на вершині слави, хоча й почав розпадатися. Аваков звільняє з тюрми свого нукера Андрія Білецького, куди той потрапив в той час, як у клановій боротьбі було знищене харківське кримінальне угрупування (сам Аваков тоді переховувався в Італії). Білецький очолює СНА, яке до цього хвостиком бігало за «Білим Молотом», пізніше з цього угрупування завдяки щедрим інвістиціям виростає полк «Азов». В пастку ФСБ попадає лідер УНСО Микола Карпюк, аваківськи менти вбивають «унсовця» Сашка Білого, заарештовують і катують координатора «Білого Молоту» Горана, другий координатор БМ Антон Бондаренко (Меч) просто дивом вийшов з мусорського оточення і вимушений був переховуватись.

Зачистка відбувалася і на регіональному рівні. Як приклад, один з лідерів ПС Житомирщини Геннадій Дмитрук отримує 4 роки тюрми, про що писали «Правдиві новини»,

Після Майдану Геннадій Дмитрук, який разом з Сашком Білим воював проти москалів у першій чеченській війні, створює потужний осередок УНСО на Житомирщині. Організація набирає обертів, коли активістів стає більше сотні Дмитрук опинився під пільним спостереженням спецслужб. Не дивно, що коли одного разу на зустріч з ним напросився відомий мусорський провокатор, миттєво виникають бойовики управління «К» СБУ Житомирщини, які в його машині нібито знайшли Калашникова і 60 набоїв до нього. Слідчі так і не змогли довести провину Геннадія Дмитрука: на автоматі АК-47 не було його відбитків і навіть генетична експертиза встановила, що він його не брав у руки. Але механізм окупаційної поліцайської системи працює! Провокатор, який до речі, у минулому році був затриманий за відвертий розбійний напад, стає свідком. Вирок суду — 4 роки позбавлення волі.

А в цей час слухняні офіційні націоналісти «чистять зброю» і роблять гучні противладні заяви, а іноді на гроші україножерів влаштовує видовищні фаєр-шоу. Чим би патріоти не тішились, аби не влаштували справжню національну революцію.

Геннадій Дмитрук

Геннадій Боценюк

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Скрябін - Лист до президентів

Житомир

Фото сайта

Баннер
Баннер

Пошук по сайту